Сміття у великому місті

У Нью-Йорку діє закон за яким кожен будинок зобов’язаний сортувати сміття. Але якщо будинок не хоче цього робити, то потрібно просто заплатити невеликий штраф і це питання закривається. Сортувати будуть на станціх, але в такому випадку отримати корисні фракції з відходів стає в рази важче, вони просто забрудняться.

 

Нью-йоркці сортують відходи на чотири категорії: чистий папір і картон, скло і метал, пластик і інше (органіка і інші забруднені відходи). Останнє викидають в сміттєпровід. А всі чисті відходи кладуть у три бака для сортування. Вивезенням щотижня займається група з шести співробітників санітарного управління міста, і тут працюють податки городян, так як всі витрати несе муніципалітет.

 

У деяких штатах, при купівлі товарів, в вартість тари, що піддається переробці, закладається певна сума (приблизно близько 10 центів) – в якості застави.

 

Найбільші проблеми викликає прибирання брухту – старих шин, меблів, побутової техніки, для виносу і транспортування яких потрібно щонайменше двоє людей. Так, вивезення одного предмета меблів обійдеться в $ 80, старого холодильника – $ 100, ванни – $ 130. Якщо ж мова йде про сипучі речовини, то за вивіз об’єму на 1.7 м3 (~вуличний контейнер для сміття) беруть $ 100, за повний вантаж самоскида (10-15 вуличних контейнерів) – $ 500, без врахування оплати праці робітників.

 

Справжнє лихо для американських міст – пластикове сміття. В цілому в країні виробляється більше 30 млн тонн пластику на рік, більша частина якого не піддається переробці. У Нью-Йорку “пластикову проблему” намагаються вирішити як за допомогою заборон, так і стимулів для переробки вторсировини. Наприклад, в залежності від розмірів одні магазини зобов’язані встановлювати ємності для збору використаних пластикових пакетів, а інші – розробляти власні програми утилізації пластику. З 2019 року в місті не можна подавати їжу в одноразових харчових контейнерах з пінополістиролу.

 

Після заборони вивозу сміття в Китай та інші країни Азії на початку 2018 року в американській системі поводження зі сміттям стався колапс. Мотлох, який раніше йшов за кордон, почав накопичуватися всередині країни. Своїх заводів з переробки відходів катастрофічно не вистачало. До того ж з’ясувалося, що більшість місцевих підприємств цікавлять тільки ПЕТ-пляшки з-під напоїв і побутової хімії, а всі інші типи пластмас та сплавів, від автопокришок до баночок з-під йогурту, виявилися нікому не потрібні.

 

В цілому різні штати і міста по-своєму вирішують проблему пластикового забруднення. А на федеральному рівні діє програма трьох R – reduce, reuse and recycle (споживання, повторне використання, переробка). Її мета полягає у збільшенні переробки сміття та зменшенні кількості звалищ. Громадян вчать багаторазово використовувати те, що можна не викидати, а сортувати і правильно здавати відходи. Програма зобов’язує американців купувати спеціальні пакети для загальних відходів і надає їм податкові пільги для вивезення корисної вторсировини або органічних речовин в спеціальні пункти.

 

Вторинну сировину в США переробляють понад 550 заводів, ще близько тисячі заводів спеціалізуються на виробленні біопалива на основі вторинної сировини, також є завод з виробництва зрідженого газу з утилізованих побутових відходів. Але і цього виявилося мало.

 

Після китайського ультиматуму світові ціни на сміття впали, і дівати його стало просто нікуди. Ретельно відсортовані американцями відходи все частіше виявляються на звичайних звалищах, які ростуть, як на дріжджах. Враховуючи, наскільки криміналізований в США цей бізнес, говорити про скорочення полігонів або переходу до іншої системи навіть не доводиться. Ось до чого привела популяризація одноразового життя у 20 сторіччі.

Залишити відповідь